Криза у житті, внутрішньоособистісний, віковий. Важливість та суть кризи.
КРИЗА - ПРИБРАТИ НЕ МОЖНА ЗАЛИШИТИ
Криза є невід'ємною частиною людського буття! Це мабуть найважливіше, що варто зрозуміти, прийняти і пам'ятати. Становлення особистості (читайте РОСТ) супроводжується певними етапами психологічного розвитку. Деякі з них проходять відносно непомітно, інші переживаються особливо важко і болісно. У період, коли людина стикається з кризою, виникають такі почуття як страх, безпорадність, розгубленість, невпевненість у майбутньому, депресія. У психології криза визначається як тяжкий емоційний стан, який може бути викликаний як внутрішніми змінами людини (вікові кризи, релігійні, екзистенційні), так і зовнішніми (зміни обставин життя, зміни в навколишньому середовищі, тяжкі екстремальні ситуації, втрати близьких, майна тощо). д.)
Повторимо! Криза є невід'ємною частиною життя кожної людини, процесу її зростання і становлення. І хоча криза переживається складно і болісно, варто пам'ятати - це не катастрофа, а важливий момент розвитку, де особистість розвивається інтелектуально, духовно, де відбувається переоцінка цінностей та переосмислення життя, своєї ролі в суспільстві та в буття в цілому.
Важливо! Ефективність подолання кризи визначається не так швидкістю її подолання, скільки якістю внутрішніх особистісних змін. Криза - це певний етап, де обов'язково відбуваються зміни в життєвих обставинах. На цьому етапі життя людина вже не може жити за звичним сценарієм, у звичайному стані, навколишньому середовищі, оточенні, і ще не вміє, або не знає як пристосуватися до нового. Відомо, що ту саму кризу різні люди переживають по-різному. Це пояснюється ставленням людини до тих чи інших складнощів, її духовною фортецею, або як загальноприйнято називати – силою духу. Звернемося до висловлювання Ф. Ніцше: якщо людина має «навіщо» жити, може витримати будь-яке «як». Тобто коли людина знає «навіщо» або «для кого» жити - вона чітко бачить мету, сенс свого існування, а отже здатна подолати будь-які труднощі. Тут ми зіштовхнулися із феноменом, який В.Франкл назвав: самотрансценденція людського існування. Під самотрансценденцією ми розуміємо той факт, що людське буття завжди орієнтоване на щось або на когось, що не є ним самим: на сенс, який необхідно знайти, або на іншу особу, про яку турбується людина. У служінні справі чи любові до іншого - людина пізнає саму себе і підтверджує сенс свого існування. Я завжди враховую екземтенційну складову в роботі з клієнтом, (як і у подоланні власних життєвих труднощів), оскільки саме ця складова психологічної допомоги покликана насамперед підвести людину до усвідомлення власної відповідальності за своє життя та формування ставлення до проблеми. < /p>
З вищесказаного можна взяти пару тез на озброєння:
1. Криза – це не звір і не катастрофа. Він є зростання, розвиток. 2. . Ставлення до кризи піддається формуванню.
3. Ефективність подолання кризи визначається не так швидкістю її подолання, як якістю внутрішніх особистісних змін.
