Почуття внутрішньої порожнечі йде тоді, коли ти помічаєш мене, приймаєш мене всерйоз таким (-ою), який (-а) я є по суті.
Почуття внутрішньої порожнечі йде тоді, коли ти помічаєш мене, приймаєш мене всерйоз таким, яким я є по суті. Ти не даєш мені поради, не знецінюєш («так тобі здалося», «так ти придумав все це, не може такого бути», «та у всіх так, заспокойся», «нехай пройде», «твої проблеми ніщо в порівнянні з людьми , які зараз на війні чи голодують», «ти ще не в тому віці, щоб розуміти, що таке проблеми», «заспокойся, істеричка!», «Ти ще не маєш проблем» і т.д.). Ти помічаєш, що мене хвилює, ти даєш простір моїм переживанням, ти даєш право цим переживанням бути в мені, ти ставишся до мене справедливо (не знецінюєш і не переоцінюєш, не перебільшуєш моєї значущості, моїх здібностей і не зменшуєш).
Ти поділяєш мій біль невизнання, коли мене соромили, знецінювали або просто не помічали. Ти говориш зі мною про мене, про те, що відбувається в мені, - що я відчуваю і думаю, коли я живу в цьому моменті. Такого роду визнання цінності, поважна увага і справедливе ставлення до мого існування дає можливість відчути внутрішню наповненість, щоб життя протікало в мені і я її відчував. як спосіб впоратися з нестерпним болем того, що я не маю права бути таким, яким я є у своїй суті, що я не маю мене самого. Я є тут, у мене є цінності, але я також маю не менш важливу цінність – це Я сам. Якщо я можу бути самим собою, то також я можу висловити себе і привнести у зовнішній світ щось цінне і хороше, а неприємні переживання у зв'язку з неприємними подіями витримувати та отримувати з них смисли. Адже всередині я конструктивний, я шукаю резонансу з тим, що схоже на мене і створюю цей же простір зовні, в якому теж починає протікати життя. Якщо цього немає, то я відчайдушно намагатимусь самоствердитися за рахунок тебе, я вимагатиму поваги, визнання. Будуть різного роду реакції, які своєю метою матимуть одне – довести світові та собі, що я маю право бути самим собою.
