Сором як соціальне почуття. Способи його формування історія людини. Види сорому. Критерії токсичності
Якщо сказати про сором коротко, то сором - це соціальне почуття, яке формується, реалізується, трансформується в соціумі. Сором дозволяє нам багато чого, наприклад одягатися в одяг, виходячи на вулицю, зачиняти двері в туалет, коли ти робиш там різні справи, не приходити в театр у купальнику і т.д. Крім того, сором є регулятором збудження, зупинкою різних бажань, потреб. Сором - рекордсмен із переривання контакту. Якщо я запропоную вам згадати, де ви це робите, то, можливо, у вашій особистій історії знайдуться різні приклади: я не виходжу на сцену, щоб не ганьбитися, тому що я не досить добре співаю; я не підходжу до людини, яка мені сподобалася і не говорю їй про це; я не одягаю одяг, який мені подобається, тому що мої ноги не ідеальні; я не ставлю запитань на лекції, навіть якщо мені це цікаво, тому що мої питання можу бути недоречними.... Чи знайомі вам подібні зупинки, спричинені соромом? Давайте подумаємо, як і коли народжується сором! Якщо уявити новонародженого малюка, то сорому ще не існує. Народжується він пізніше, коли дитина робить перші кроки до соціуму і зустрічається з нормами, оцінками, перериваннями, осудами, заборонами, коментарями різного свого збудження. Наприклад, трирічний малюк, забігає в кімнату голосно кричачи, брудний, у розірваних штанцях, щасливий від недавньої гри, а в кімнаті дорослі, які зустрічають збудження цього малюка не дуже охоче, розповідаючи йому, що так не можна, він заважає, краще, щоб він мовчав і не ліз у бруд, не сміявся як клоун або не кривлявся і т.д. Як не соромно перебивати дорослих! Яка ганьба ходити в рваних штанцях! Тільки грязнули грають у калюжі! і щаслива дитина набуває досвіду своєї нетаковості, а накопичення подібних досвідів формує досвід сорому. Багатство такого досвіду в різних сферах життя згодом навчає нас соромитися себе, своїх бажань, прагнень, думок і ми вже не потребуємо сором'язливих очей, оскільки вони знаходяться всередині нас.
