Так-так, саме тобі.
У себе в голові ти приймаєш рішення і не знаєш, який буде результат. Щоразу запитуєш: «А що буде далі?». Сумнів на сумнів. Тому що ось тут у тебе є якась стабільність, план, інструкції за якими ти дотримуєшся навіть коли не хочеться, навіть коли немає сил, навіть коли не розумієш навіщо. І це якийсь шлях, який ти вже проходив сотню, тисячу, нескінченну кількість разів. Шлях, в якому ти знаєш кожен кущ, камінь, травинку. А ось тут у тебе хаос. Ти робиш крок назустріч хаосу і озираєшся назад. З жахом хочеться повернутися. Повернутися на ту дорогу, яку ти знаєш. У цьому хаосі ти не бачиш початку, кінця, дороги, способів та засобів пересування. Ти не бачиш своїх рук, ніг, себе, голова довкола. Поруч немає плану та інструкцій. Ти один у себе. Ти сам у себе. Але почекай, оглянься ще раз. Пам'ятаєш, як починався твій шлях тоді? Ось там, де ти все бачив і знаєш? Скільки разів ти йшов і повертався знову, бо там все ясно та прозоро. А скільки разів тобі було погано? А скільки разів хаос вихором захоплював тебе і ніс туди, де добре? Придивися. Хіба таке страшне і незрозуміле? Справді не бачиш, що з цим робити і як? Ти справді хочеш назад? Цей шлях був тобі необхідний. Тепер ти знаєш, що можеш набагато більше. Оглянься ще раз. Придивися. Ти правда віриш, що це був твій справжній шлях? І скільки ти хочеш ходити туди і назад не бачачи нічого нового? Ти знаєш навіщо повертаєш на іншу стежку. Тільки там є те, що ти завжди мріяв. У тебе достатньо сил, щоб упоратися з цим. У тебе достатньо знань, щоб знайти рішення. Я віритиму в тебе. Якщо ти почнеш сумніватися, пам'ятай, що я вірю в тебе! І моя рука, ось вона, можеш узятись за неї. Я підтримую тебе. Я поряд.
