Що заважає мені жити своє життя?
Щоб зрозуміти, чого я хочу і що для мене важливо в даний момент, або взагалі в житті, потрібно сповільнитися. Часто досягти уповільнення досить важко, навіть коли закінчується робочий день. Постійна напруга та орієнтованість на розв'язання задач може призводити до того, що я перестаю помічати самого себе. Я перестаю відчувати власне тіло і те, що відбувається в мені самому. Моя увага постійно знаходиться зовні - дзвонить будильник на роботу, а хочеться ще поспати і полежати в ліжку, але я змушую себе прокинутися і встати, поснідати, ще щось зробити, потім їду на роботу, на роботі від мене все чогось хочуть, я вирішую поставлені завдання, потім треба після роботи заїхати до магазину, прийти додому, приготувати поїсти, прийняти душ. На повільну прогулянку, хобі чи глибокі розмови з близькими вже не лишаються сили. Приходить ніч і я лягаю спати. І так минає цілий тиждень, я постійно біжу кудись. Приходять вихідні, начебто є вільний час, але що з ним робити? Намагаючись про це не думати, я починаю робити те саме, що й зазвичай роблю на вихідних: прибираю в квартирі, займаюся іншими турботами вдома, може, навіть піду з кимось зустрінуся. Але все одно чогось не вистачає, начебто роблю все те, що раніше мене тішило. Але я не маю себе, я не встигаю побути з собою. Так минають тижні, я втомлююся від такого життя, але намагаюся про це не думати. А навіть якщо я намагаюся знайти час і зрозуміти, чого не вистачає в моєму житті, то швидко відволікаюся від неприємних думок і почуттів.
Приблизно так виглядає життя, коли я не помічаю себе. Адже мені дане життя, я чимось зайнятий(-а) все життя, у мене повно обов'язків, я постійно за щось чи когось відповідальний(-на). Але в мене є ще відповідальність перед самим собою. У цьому житті є не лише мої завдання, а й я зі своїми потребами, потенціалом, думками, поведінкою, бажаннями, почуттями, смаками, цінностями. Я повинен доглядати за своїм, за тим унікальним, що є в мені. Іншої такої ж людини не було, немає і не буде. Такого унікального поєднання моєї зовнішності, смаків, думок, почуттів та всього, що є моїм, – у цьому світі не може бути. І я маю право бути неповторним (і) і показувати це людям, щоб вони це поважали і рахувалися зі мною. цій каві в моїх руках, музиці, книзі в навушниках, яку я слухаю на автоматі, моїм стосункам з партнером, батьками, другом - для цього треба сповільнитися. Коли я можу спокійно сісти, подихати, побути з собою, щоб мене ніхто не відволікав півгодини або більше, я можу навчитися чути себе, що в мені щось відбувається. І, виявляється, мені не подобається стілець, на якому я сиджу, мене дратує колір столу або одяг людини, яка проходить повз мене, у мене давно вже болить спина, я сильно скучив за батьками або друзями, мені може бути сумно або я ненавиджу зараз усіх на світі. І це моє, це відбувається в мені, я маю право так думати, відчувати і взагалі приділити собі час. І якщо я не намагаюся почути і зрозуміти себе, то я тільки наполовину живу, тому що постійно здебільшого виключаю себе самого з власного життя. Так розвивається симптоматика у вигляді депресії, тривоги, різних тілесних та психосоматичних захворювань. І в даному випадку хвороба мене оберігає, попереджає: "зверни увагу на щось важливе - на самого себе".
Якщо Вам знайоме те, що описано вище, Ви можете звернутися до мене на консультації. Я можу Вам допомогти в процесі розуміння себе та усунення неочевидних перешкод для піклування про себе.
