Один із частих жіночих запитів на терапію звучить як: "Чоловік - став для мене ще однією дитиною. Допоможіть. Не знаю, що з цим робити".
Один із частих жіночих запитів на терапію звучить як: "Чоловік - став для мене ще однією дитиною. Допоможіть. Не знаю, що з цим робити".
Давайте уявімо гіпотетичну клієнтку - Катерину , яка прийшла з таким запитом.
Імена вигадані - використовується збірний образ.
Катерина сидить на кріслі навпроти обуреним і розчарованим виглядом і в подробицях розповідає ситуації, в яких її чоловік Микола поводився як дитина. Вона вдивляється в обличчя психотерапевта і чекає на солідарну реакцію. Катерина хоче, щоб терапевт погодилася з нею і визнала, що така поведінка чоловіка є інфантильною. Якби терапевт захотів вступити з Катериною в "негласну змову", то справді погодився б. Сказав, що чоловік - безвідповідальний, а Катерина молодець - все тягне на собі, а її чоловік цього не цінує. Але на щастя для Катерини моє завдання не вступити з нею в змову, а допомогти розібратися в ситуації і налагодити стосунки із чоловіком. Тому я прошу її розповісти більше про себе і про те, як вона ставитися до чоловіка. Згодом з'ясовується, що клієнтці складно сприймати Миколу як дорослу людину, на яку можна покластися. Їй здається, що він робить все не так і в неї вийшло б набагато краще. Ще через якийсь час приходить розуміння того, що Катерина не може утриматися від бажання нескінченно виправляти, нагадувати та дорікати Миколі у всьому, що він, на її думку, робить не так. А це, до речі, майже все. Через якийсь час такого ставлення Катерини до Миколи йому справді простіше не брати на себе жодної відповідальності, адже що б він не робив - все одно їм будуть незадоволені. Далі робота з такими клієнтами зосереджена вже не на стосунках з чоловіком, а на більш глибокій роботі з контролем, про здатність довіряти іншим і собі, готовністю брати на себе лише свою частину відповідальності тощо. Оскільки розуміння причин саме по собі не є рішенням.
