Я прийшов до психологічної практики із науки: я довший час займався науковими дослідженнями питань свідомості, субʼєктивного часу, і загалом того як ми поводимо себе як люди.

Мене ще змалку цікавили ці та інші питання, і психологія стала одним із шляхів віднаходження відповідей на них. В ході своєї наукової діяльності я прийшов на навчання когнітивно-поведінкового терапевта до Українського інституту КПТ - це був вже такий далекий, як мені зараз здається, 2018 рік. І відтоді мене невпинно все більше захоплювала практика!

Протягом цих років я пройшов не одне навчання, цілу низку власних досвідів терапії, і масу різноманітної роботи із всеможливими клієнтами. Це і власна приватна практика; і робота у Центрі підтримки сімʼї, де клієнтами були вимушено переміщені люди і сімʼї військово службовців; працював я і навіть як волонтер-психотерапевт у психоневрологічній лікарні.

Зараз я невпинно продовжую розширювати свій досвід, і допомагаю людям робити своє життя таким, як хочеться жити!

Психотерапія стала і продовжує бути для мене однією із ключових опор у житті. Який би не був час, що б не відбувалось - робота як у особистій терапії і робота із клієнтами раз за разом стає для мене тим, задля чого варто жити. В процесі психотерапії я стаю все більш уважним, чуйним та свідомим, і завдяки цьому більш адаптивним, а отже виживаємим, і моє життя набуває все більшої цінності та сенсів.