Мене завжди захоплював внутрішній устрій людини. Напевно, це і привело мене в психологію, інтерес до дослідження себе і людини взагалі. Думаю, певною мірою, мотивацію для цього я черпала з власних криз та розчарувань, які звичайно ж теж формують мене як людину і як терапевта, але головне, що надихає мене в моїй професії, це цікавість до організації людської душі та цінність контакту .

У роботі багато використовую тілесність, артерапевтичні практики, сновидіння, постійно навчаюсь та освоюю нове.

Як гештальт-терапевт, вірю, що всі відповіді знаходяться всередині клієнта, тому вважаю своїм завданням допомогти їх проявити.

Психотерапія домомогла мені стати собі другом. Це був довгий шлях і я дуже вдячна моєму терапевту за супровід. Тепер, щоб там не було, я - за себе. А також я навчилась завжди мислити в конструктивному ключі. Коли мені погано, я контактую зі своїм болем, часом усвідомлюю, що він родом з дитинства, але важливо, що мій фокус тепер завжди на тому, що я можу зробити зараз. Це як звичка завжди питати себе: "Що мені потрібно зараз? Чи можу я це отримати? Де я можу знайти ресурс". І це дуже важлий фокус. У свій час це стало моїми ліками від безсилля.