Привіт! Я Христина, мені 34 роки. Заміжня, собача та котяча "мати".

У мене дві вищі освіти: туристична та психологічна.

Я з тих людей, хто з 3-го курсу працював за спеціальністю (туризм), мені подобалося те, чим я займалася: у мене було багато амбіцій та планів. Досягши до 25 років всього, що я собі запланувала, я в якийсь момент втратила сенс свого життя. Рухатися далі не було ні сили, ні бажання. Депресивний стан затягувався, повернути себе у колишній стійкий стан не виходило. Я звернулася до психолога для виходу з депресії. Через час я почала помічати свої нові бажання, реальні потреби, а не нав'язуване суспільством. Мої плани та цілі стали більш конкретними та реально досяжні, а на їх реалізацію з'явилася енергія та ресурс.

Зацікавившись, як працює психотерапія, я пішла навчатися. На сьогоднішній день я сертифікований гештальт-терапевт.

Мені подобається цей шлях супроводу. Мені подобається разом із клієнтом будувати стосунки, реалізовувати його прихований потенціал, знаходити власне «Я» та його бажання. Бути поряд у дорозі його змін, де не тільки радісно, а й часом складно, страшно, гірко.

Я так само навчаюся і розвиваюся далі. Працюю під регулярною супервізією. Моїй особистій терапії близько 6 років.

Небагато особистих фактів:

З 19 років живу окремо (фізично та матеріально) від батьків.

Пройшла етап взаємин від сильного кохання та спільного проживання, до згаслих почуттів та розставання. Знаю, як це вийти із стабільних, але вже не комфортних стосунків. Була у стосунках з аб'юзером та маніпулятором, складно, але успішно закінчила ці стосунки. Зараз у стабільних стосунках із коханим чоловіком. Із залежних та співзалежних відносин точно можна вийти та побудувати взаємозалежні!

Прожила смерть рідних мені людей та зради друзів.

На особистому досвіді пройшла трансформацію від «хорошої дівчинки, яка повинна всім догоджати та подобатися» до прийняття своєї «не ідеальності» та сміливості бути собою.

Терапія для мене своєрідна милиця, яка підтримує в життєвих труднощах.

За час проходження особистої терапії я навчилася спиратися на себе, на свій вибір, свої рішення. Тепер я відповідаю за своє життя. Вдало вишикувався баланс між роботою та особистим часом, а від чогось, і зовсім відмовилася.

Почала помічати, як кажуть, усвідомлювати, свої справжні потреби, бажання. Перестала тікати від людей, замінювати бажання у близькості, підтримці та турботі, понаднормовою роботою та імпульсивними покупками. Тривога і страх, що я «недостатньо гарна» для когось і чогось, трансформувалися в розуміння та прийняття власного індивідуального темпу, який і справді відрізняється від темпу інших, але в якому комфортно та спокійно реалізовувати свій потенціал.

Ну, а основним критерієм моєї особистої зміни, в процесі терапії, є можливість бути собою: сумною, веселою, щасливою, злою і т.д. Мені вже не соромно, не страшно, не тривожно і навіть не прикро, якщо я комусь не підходжу.