Привіт, я Катя 🌿

Мені 36, я одружена і маю доньку. У житті в мене кілька ролей: я веду свій бізнес, люблю бігати, іноді танцюю, люблю все, що пов’язано з творчістю. Але є щось, що йде глибше за всі інші заняття — психотерапія. Це моя друга професія, яка з часом стала справжнім покликом серця.

Більше ніж 7 років я сама в особистій терапії. Саме там почалось моє знайомство з психологією, і з того часу я переконалась: найцікавіше, що можна робити в цьому світі — пізнавати себе. Так, психіка іноді схожа на клубок ниток: потягнеш одну — і здається, що все тільки ще більше заплутується. Це буває боляче, дратує, виснажує. Але поруч із терапевтом можна поступово знайти саме ту ниточку, за яку варто потягнути, щоб цей клубок почав розплутуватись.

Я навчаюся на другому ступені в НАГТУ, маю досвід участі у терапевтичних групах, інтенсивах, конференціях. Регулярно працюю із супервізором.

І головне — я бачу в кожній людині не «проблему», а живу історію.

Для мене психотерапія — це про теплий і чесний контакт, про сміливість подивитись на свої почуття і дозволити собі бути живою людиною зі всіма слабкостями і силою одночасно.

Я поруч, щоб підтримати вас у цьому шляху.

Сесія зі мною – це простір, де можна говорити відверто і без осуду. Ми починаємо з того, що для вас найважливіше в цей момент. Я допомагаю помічати те, що зазвичай лишається непоміченим – ваші справжні почуття, реакції тіла, внутрішні потреби. У гештальт-підході важливо бути в контакті тут-і-тепер, тож ми не лише говоримо, а й дивимось, як це відгукується саме зараз. Це шлях до кращого розуміння себе і більшої свободи у виборі

Психотерапія дуже змінила мене і моє життя. Раніше я часто жила за чужими правилами й очікуваннями, повторювала звичні сценарії, навіть коли вони робили мене нещасною. У терапії я поступово навчилася бачити ці патерни та відпускати їх.

Відокремлюючись від сімейних установок, я знайшла більше свободи у виборі й у тому, як хочу жити своє життя. Сепарація від батьків стала важливим кроком у дорослішанні — я відчула справжню самостійність, відповідальність і водночас опору в собі.

Ще один важливий дар терапії — це здатність проживати будь-які свої стани, не витісняти їх і не втікати від почуттів. У час, в якому ми живемо, часто є фонове відчуття страху, розгубленості, іноді навіть жаху. Я навчилась жити з цим, знаходити опори й вигадувати нові способи пристосування. Я зрозуміла, що ці почуття не зруйнують мене, і навіть на тлі страху можна знаходити місце для яскравого життя, радості та спокою.

Я стала більш врівноваженою, навчилась довіряти собі, відпочивати і дбати про себе. І саме це відкриває нові можливості й дає відчуття внутрішньої сили.