Мій шлях у психологію почався ще зі шкільних років, коли я навчалася в МАН, писала там наукову роботу з надією на бонуси при вступі до ВНЗ. Бонусов не трапилося, а любов до психології залишилася, тому, незважаючи на дефектологічну освіту, я пропрацювала за спеціальністю зовсім небагато, і більшої частини за сумісництвом чи приватним чином. У 2001 році я обійняла посаду практичного психолога у вечірній школі, в якій пропрацювала 10 років, 4 з яких працювала вже за сумісництвом (викладала дисципліни психологічного та дефектологічного спрямування у ВНЗ міста). Робота в системі освіти вплинула на вибір курсів та навчальних семінарів (можна побачити за тематикою сертифікатів). У 2010 році я захистила кандидатську дисертацію. Протягом перших 10 років моєї психологічної практики, що переважає тематикою запитів, були освітні процеси (проблеми навчання та навчальності, оволодіння знаннями дорослими, дезадаптація, внутрішньоколективні процеси, конфлікти в дитячому, підлітковому та дорослому середовищі, девіантна поведінка тощо). Потрібно було вибирати напрям, з яким можна було, як то кажуть, внести однаковість у мою роботу. Тому, з 2010 року я всерйоз захопилася арт-терапією, розпочала своє навчання, спочатку епізодичне, потім – систематичне у цьому напрямі. Арт-терапія залучила своєю ресурсністю, можливістю допомагати клієнту навіть у найскладніших ситуаціях, не травмуючи, максимально дбайливо.
З 2016-го року я настільки захопилася і поринула у обраний напрямок, що почала очолювати миколаївську філію Арт-асоціації, пізніше, об'єднавшись із колегами, відкривши свій арт-клуб.
З 2014 року сфера моїх інтересів та тематика запитів почала стрімко змінюватися. Переживання криз, втрати, травми тепер міцно увійшли до життя людей і вони вимагали допомоги, на що, власне, я й направила свої сили. Однак найбільш щільно питаннями криз, травм та втрат я почала займатися з 2019-го, оскільки зіткнулася з ними у власному житті. 2020-го я закінчила київський юнгіанський інститут для того, щоб, умовно кажучи, "підвести базу" під ту практику роботи із символами, яка вже велася 10 років.
За час моєї роботи я стала автором понад 20 наукових статей та публікацій у періодичних виданнях, створила власні тренінгові програми, видала 10 книг, 2 колоди метафоричних карт та трансформаційну гру.
Цікаво було брати участь як спікера на семінарах, фестивалях, конференціях як наукового, так і прикладного штибу.
Як охарактеризувати себе? Очевидно рядки "В усьому мені хочеться дійти до самої суті" стали моїм кредо. Тому що у роботі мені дуже важливо розуміти суть, основу процесу. Мені важливо бути і залишатися дбайливою в роботі з людиною, мені властиві креативність (зобов'язує обраний напрямок), незгасаючий інтерес до особистості та професії, постійне прагнення розвиватися (впевнена, що більшість моїх колег демонструє ті самі якості).
