Психотерапія для мене, насамперед, це покликання, і лише потім професія. Мені завжди було цікаво як влаштована людина, її внутрішній світ та душа. Як усе взаємопов'язане між собою. Цікава та тонка грань, що поєднує нашу душу та фізичне тіло. Як вони працюють і що відбувається з ними, коли одна частина хворіє або втрачає свою силу.

В роботі з я чутливо та уважно ставлюсь до почуттів та переживань клієнта, не підштовхую, не осуджую, ні до чого не закликаю. Намагаюсь підсвітити сірі плями, стати більш обізнаним, знайти баланс в житті.

Моя психотерапія триває досі.

Для мене це опора, підтримка і можливість.

Можливість не падати духом в скрутні часи, розуміння, що я не одна і не повинна справлятися сама. Можливість глибше пізнавати себе.