Внутрішня дитина — відкрита і беззахисна, вона вносить у наше життя радість і спонтанність. Це несвідома частина особистості, що проливає світло на темне, забуте минуле. Внутрішня дитина має кожен.
Формування людини як особистості - це тривалий процес, який триває протягом усього життя і починається в глибокому дитинстві. Якщо в ранньому віці людина отримує будь-яку психологічну травму, відбиток від цього удару залишається на все життя, травмується свідомість внутрішньої дитини. Чим важча травма, тим більше жахливими можуть бути її наслідки. Щоб виправити це, дати можливість особистості розкритися, важлива правильна робота з внутрішньою дитиною. У психології "Внутрішня дитина" – це такий стан, коли ви дозволяєте собі знову опинитися в безтурботному та щасливому дитинстві.
Цим терміном характеризується образ, який живе у кожній дорослій людині. Іншими словами, у кожному з нас присутня частинка душі, що збереглася відколи ми били дітьми. Це вкрай важливий фрагмент людини, адже від стану та відчуттів внутрішньої дитини багато в чому залежить успішність людини. Коли ми слухаємо і розуміємо нашу внутрішню дитину і тим самим стаємо добрим батьком для неї, це повністю змінює наші стосунки з собою та іншими. Затискачі зникають, страх, сором і гнів можуть бути визнані, вислухані та «поставлені на місце». Дорослий починає мислити ясніше і стає вільнішим. Тоді він може краще поводитися і з собою, і з іншими.
Якщо ви зацікавлені в роботі зі своєю внутрішньою дитиною, згадайте власне дитинство, те, як ви почували себе в період дорослішання.
Ви відчували себе в безпеці? Чи відчували ви почуття приналежності до своєї сім'ї? Вам дозволили бути собою? Які ваші нинішні стосунки зі своєю внутрішньою дитиною? Всі ці питання надзвичайно важливі і їх варто собі задати.<< /p>
Чому так важливо дослідити тему своєї травмованої внутрішньої дитини? Причина в тому, що робота з внутрішньою дитиною – одна з найсерйозніших і найглибших форм внутрішньої роботи, яку ви можете виконати. Адже таким чином ви можете позбутися негативного психологічного балансу, який тягне вас вниз. Можливо, вони дали мало кохання, не зрозуміли, принизили, не підтримали, недооцінили, несправедливо покарали.
Типова помилка багатьох батьків – прагнення виховати своє чадо таким, яким вони хочуть його бачити з погляду своїх потреб. /p>
Дитина, безмірно потребуючи батьківської любові і завойовуючи цю любов, пристосовується до бажань і потреб батьків, починає поводитися так, як від нього вимагають, або ж навпаки, протестуючи проти очікувань. Поступово така поведінка зумовлює подальші вчинки і думки, і стиль поведінки.
Справжнє «Я» залишається в зародковому стані.
Підключіть уяву та уявіть себе дитиною будь-якої стадії розвитку, де пережили стрес чи жорстоке поводження. Це може бути ваше п'ятирічний «я» або підліток.
Метод полягає в тому, що ви повинні заново «полюбити» себе. Потрібно зробити все, щоб дитина відчула себе в безпеці і розвинула довіру та стійкість. Нехай друге внутрішнє «я» піклується про нього, схвалює, задовольняє його потреби. Вправа "Зустріч з Внутрішньою дитиною". > «Сядьте зручно, ще зручніше, закрийте очі. Уявіть сутінки, пісочниця та одна граюча дитина. Всіх дітей забрали батьки, а один залишився сам, грається і з тривогою чекає, хто прийде за ним. підійдіть до нього, сядьте, подивіться йому в очі як він виглядає? що він робить? як він одягнений? Придивіться до нього. А тепер скажіть йому: «Здрастуйте, моя радість! Вибач, що так довго не приходив по тебе. Я прийшов по тебе, щоб забрати тебе в своє серце. Ми тепер завжди будемо разом. Ти для мене найважливіше. І більше я від тебе ніколи не відмовлюсь. Я тебе люблю, ми завжди будемо разом. Обійміть цього малюка. Зробіть його частиною свого внутрішнього світу. Візьміть на себе турботу про нього. З цієї хвилини Ви за нього відповідаєте. І він завжди буде із Вами. Якщо він буде щасливий усередині Вас, значить, у Вашому житті все складеться. Значить, і ви будете щасливі. Прийміть його у свій внутрішній світ. Ви завжди тепер будете разом. Повертайтеся назад у цю реальність.» Внутрішня дитина дасть вам можливість усвідомити свою життєву історію, через своє минуле зрозуміти сьогодення, побачити справжні мотиви багатьох вчинків і дій, позбутися вантажу образ, пробачити. І здобути внутрішню свободу. «Пробудження спогадів про дитячі відчуття та їх усвідомлення не вбиває, а звільняє, – стверджує Аліс Міллер. – Вбиває ж, навпаки, захисна реакція, що виробилася з роками по відношенню до тих відчуттів, усвідомлене переживання яких розкриває правду…»
